Дід Мороз у слов’янській міфології

9 Грудня 2021

Біля новорічної ялинки все частіше можна побачити поряд із Дідом Морозом ще й Святого Миколая, який також обдаровує малюків подарунками. З кожним роком негласна конкуренція між цими казковими персонажами потихеньку зростає, і у багатьох батьків мимоволі виникає питання: як вийшло, що ці герої зимових свят не замінили одне одного? Цей давній секрет ми все-таки зуміли розкрити і із задоволенням ділимося їм із вами.
«Мороз-воєвода дозором обходить свої володіння…»

Варто почати з того, що для наших предків-слов'ян, які поклонялися язичницьким богам, володар зими представлявся аж ніяк не добрим стариком із мішком подарунків. Мороз був сильним божеством, його шанобливо згадували в численних оповідях і билинах, як коваля, який сковує в одну мить річки льодом, прикрашає дерева сріблястим снігом і одним дотиком своєї чарівної палиці може заморозити людину до смерті. Одяг, судячи з розповідей, дуже багатий: цілих три шуби білого, червоного і синього кольору, прикрашена самоцвітами велика шапка. А вже возить володаря зими трійка білих коней, тому встигає побувати скрізь. Це вже набагато пізніше казкову трійку Діда Мороза стали символізувати із трьома місяцями зими. Божество Мороза слов'яни поважали і боялися, завжди намагалися задобрити всілякими дарами.

Існувала навіть традиція: на свято зимового сонцестояння виходити на вулицю із частуванням та запрошувати Мороза у гості. А коли Київська Русь прийняла християнство, ця традиція перейшла на Різдво. Господар виходив надвір і голосно кликав: «Мороз-Мороз, йди до нас кутю їсти! А якщо не йдеш, то не йди ні на поле, ні на пшеницю, ні на ріллю!» Адже головним для людей було зберегти врожай, тому й слідували обрядам предків: умилостивити всесильних духів природи. Звичай колядувати на Різдво – теж із язичницьких часів. Наші пращури вірили, що духи померлих охороняють свій рід, і, у свою чергу, намагалися віддячити тим подарункам. Тоді й виник звичай колядувати, діти ходили по хатах із побажаннями всілякого благополуччя, зображуючи духів предків, і отримували за те частування: і за свою працю, і за їхню. Головним серед колядників був страшний похмурий старий, який не мав права говорити протягом усього вечора - грізний дух Зими, іменували його шанобливо Дідом. Вважається, що саме цей Дід зображував Володаря снігів і завірюху, і задобрювали його не менш старанно, ніж решту колядників. Є й інша версія про виникнення колядок. Існує легенда, нібито в день зимового сонцестояння - а відзначали його 21 грудня - народився Дажбог - божество, що символізує Сонце, і привітати його прийшли всі лісові звірі. Саме цих звірят і стали зображати колядники, вітаючи людей зі святом сонцестояння, коли відроджується зимове сонце.

"Ой, Мороз, Мороз, не мороз мене…"

Є версія, що ця, така відома і улюблена багатьма пісня походить від давньої обрядової, коли просили всесильного духу зими дати можливість дістатися додому в дальній дорозі. Так це чи ні – невідомо, але те, що завжди просили про те слов'яни Мороза – факт, що підтверджують численні пісні та казки. Але що найцікавіше! - судячи з давньослов'янських сказань, Дід Мороз колись існував навіть не в одному, а в трьох образах! Це були Карачун, Позвізд та Зимник. Найлютішим вважався Карачун, він нібито забирав життя, будучи володарем морозів, і жив під землею, тому докричатися до нього було дуже непросто. Трохи добріше вважався у слов'ян Зимник, його описували, як і пізніше Діда Мороза: біла, тепла шуба, пишна грива сивого волосся, тільки замість палиці – залізна булава, яка, діяла так само: заморожувала до смерті все живе. Скрізь, де проходило це божество, лютувала холод, але просити Зимника не звіряти було все-таки реально, дари він любив. Останнім у цій трійці вшановували Позвизда – слов'янського бога бур та негода. Нібито плащем йому служили вітри, а з рукавів злітав сніг, супроводжували ж язичницького бога бурі та урагани. Якщо він хитав головою – йшов сильний град, бо боялися цього володаря наші предки не менше, ніж Карачуна та Зимника. І про дари не забували, адже земля часто вимагала снігової ковдри, щоб з'явився наступного року врожай. Існує ще легенда, що, крім лісовиків та кікімор, побоювалися слов'яни та Діда Трескуна – господаря вітру та морозів. Такий володар був крутий, що навіть Сонце не наважувалося з ним зв'язуватися, а сама Зима стала його дружиною і, як водиться на той час, у всьому підкорялася чоловікові. Тріскун - тому що від сили цього старого всі гілки тріщали, як завжди буває при сильному морозі, чим відрізнявся у всіх казках і Дід ​​Мороз.

Варто зазначити, що слов'яни і місяць січень називали тріскуном, а ще студенеєм і лютовою, тому не дивно, що уявляли володаря зими саме сивим дідом, злим і жорстоким. Отже цілком можна вважати норовливого і жорсткого Трескуна своєрідним прообразом Діда Мороза. Заради справедливості варто зазначити: не завжди це божество називали люди злим і жорстоким. Особливо дякували йому за допомогу, коли нападали вороги, адже саме Мороз зупиняв супостатів жорстокими холодами, які навіть ламали залізо, а ще зіштовхував ворогів під лід. Як сталося з тевтонцями на Чудському озері, яких заманив на лід Олександр Невський, або - з французами Наполеона, адже тисячі ворожих солдатів назавжди залишилися в снігах Росії. Варто згадати і Сталінград у роки Великої Вітчизняної війни: жорстока зима 1942 року завдала фашистам величезних втрат і суттєво допомогла радянським бійцям.

Замовте дзвінок прямо зараз!

Введіть номер вашого телефону - наш адміністратор зателефонує вам і надасть відповіді на усі запитання

Дізнайтеся більше про інші напрямки Центру Балу
Дитячий садок
Дізнатися більше
Денний табір 6-10 років
Дізнатися більше

Контакти

Дзвоніть, пишіть або просто завітайте до нас за вказаною адресою. Ми з радістю відповімо на усі ваші запитання

Дитячий садок, Курси
м. Київ, вул. Лаврухіна, 3 Двоповерхова блакитна будівля навпроти ТРЦ "Район" Вхід із боку магазину "Ярослав".
Дитячий садок, Курси
м. Київ, вул. Закревського, 95-В Мікрорайон Милославичі. Окрема будівля зі скляним фасадом
Прокат костюмів
м. Київ, вул. Милославська, 6 ТЦ "Коралл", другий поверх, костюмерна "Зазеркалье".
Приватна Гімназія
м. Київ, вул. Закревського, 34-Е Навпроти Молодіжного парку, блакитна будівля поблизу озера